Перегородка – конструктивний елемент будівлі

     Перегородка – планувальний елемент, за допомогою якого простір між несучими стінами поділяється на приміщення відповідно до їх функціонального призначення в межах поверху. Перегородки ніяких навантажень не несуть, крім власної ваги. Встановлюються перегородки на залізобетонні плити, балки в будь – якому місці і будь – якому напрямку. На першому та підвальному поверсі - на цегляні або бетонні стовпчики чи на бетонну підготовку.

     Стійкість перегородок забезпечується їх кріпленням до стін і перекриттів. Для кріплення використовуються анкери, вилкові скоби, цвяхи які кріпляться зверху, з боків або одночасно по верху і з боків.

Вимоги до перегородок:

• Повинні бути легкими.
• Міцними і стійкими до механічних дій.
• Відповідати експлуатаційному режиму приміщення.
• Вогнестійкими.
• Мати певну теплоізоляційну здатність.
• Прості та легкі в монтажі.
• Бути звукоізоляційними.
• Мати невелику товщину (збереження корисної площі приміщення).
• Витримувати певні консольні навантаження (витримувати навантаження від навішування полиць, сантехнічного обладнання).
• Відповідати санітарно –гігієнічним вимогам.

Вимога до улаштування перегородки: перегородка повинна спиратися безпосередньо на несучу конструкцію, а не на чисту підлогу; щільно прилягати до основи в іншому випадку можуть виникнути тріщини. В будинках з перекриттям по дерев'яним балкам улаштування перегородок необхідно обмірковувати більш ретельно.

Допустиме навантаження на з/бетонні плити приблизно складає 300 кг/м2